Друзі, книга Добросудівця поповнюватиметься рекомендаціями членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя, наданими на запрошення редакторів рубрики.

Першим погодився надати рекомендації до прочитання одразу двох улюблених книг Сергій Чумак, член Вища кваліфікаційна комісія суддів України, секретар Другої палати та член Третьої колегії Комісії.

Сергій Чумак активно веде особисту сторіночку в ФБ, де регулярно ділиться новинами Комісії, своїми думками, а також розповідає про прочитані книги своїм підписникам.

Для Добросудівців Пан Сергій рекомендує до прочитання такі книги:

Дарон Аджемоглу, Джеймс Робінсон “Вузький коридор”

«Ця книжка про свободу, про те, як і чому різні суспільства змогли або не змогли її досягти. А ще – про її наслідки, зокрема в площині добробуту».

Автори знайомлять читача з історією різних держав і суспільств, проте не в традиційному ракурсі війн, змін династій і королів або кордонів держав, а досліджуючи відносини держави і людини, держави і суспільства, їх впливу один на одного, а також як це в кінцевому підсумку відображається на добробуті простої людини.

По суті книга є путівником для кожної країни на шляху до «держави загального добробуту», а також енциклопедією історії державотворення.

Не можу навіть уявити, який величезний масив інформації обробили, проаналізували, систематизували і нарешті видали читачу автори книги. Книгу читав не випускаючи з рук олівця, постійно підкреслюючи висновки, цікаві факти, думки, цитати відомих і не дуже людей – це неймовірна робота для мозку – дізнаватись багато нового, думати, аналізувати разом з авторами, іноді навіть відкладати книгу та подумки не погоджуватись і спорити з ними.

Імперія франків і утворення Сполучених штатів Америки, зліт економіки італійських міст-республік і причини їх занепаду, двоякість Індії та історичний деспотизм Китаю, загибель демократій в Німеччині і Чилі у ХХ столітті та розквіт держави загального добробуту в скандинавських країнах, причини прикрого фіаско Росії при переході від автократії до демократії та вплив жінок на становлення свободи у Великій Британії – автори не просто знайомлять нас з історичними фактами, а надають пояснення, чому сталося саме так, чому певні країни і суспільства досягли успіху, а інші ні.

Автори поділяють всі держави (Левіятани за Гоббсом) на Деспотичні, Закуті, Відсутні та Паперові. На жаль у книзі немає аналізу становлення державних інститутів в Україні, проте, знаючи і розуміючи класифікацію авторів, можна із впевненістю віднести нашу країну до конкретного виду держав, а звідти вже зрозуміти, чому ми такі, де ми знаходимось, що нас чекає в майбутньому і чи можливо нам увійти у цей «вузький коридор до свободи», який знаходиться між страхом і гнітом деспотичної держави, з одного боку, та насильством і беззаконням, що породжені бездержав’ям, з другого.

Дуже цікавий розділ присвячений загибелі Веймарської республіки та приходу до влади Гітлера – чому так сталося і які були передумови, а також чому і як Німеччина доволі безболісно повернулась до «вузького коридору» і успішно подолала наслідки нацизму.

Також у книзі безліч просто цікавих історій та фактів (мабуть для того, щоб дещо розбавити дуже серйозну тематику книги) – чи є в Конституції Демократичної республіки Конго стаття 15 «Дбайте про себе самі», чому в першій редакції Конституції США був відсутній розділ про права людини, як з’явилась перша кішка на Канарських островах та чому святий Франциск отримав саме таке ім’я, як винайшли тортильї та як кава розділила шляхи Гватемали і Коста-Рики.

Ну і наприкінці книги автори дають відповідь на питання, яке було поставлене ще на її початку – хто з трьох відомих авторів правий, на їх думку, передбачаючи напрямок розвитку історії у ХХІ столітті – Фукуяма (ліберальна демократія), Каплан (хаотичне беззаконня і насильство) чи Харарі (цифрова диктатура).

Це непроста книга, її не візьмеш поспіхом, не прочитаєш за кілька днів, але після того, як ти її закриваєш, залишається відчуття, нібито потрапив у закритий клуб розумників, яким відкрили таємницю як влаштований цей світ, як і чому саме так розвиваються певні держави і суспільства, а також яким чином усе можна змінити та вирішити надскладне завдання по входженню до вузького коридору свободи».

Ентоні Дорр “Все те незриме світло”

«Моя найкраща прочитана книга за останні роки. Однозначно в десятці за життя, а може і в першій п’ятірці.

Вона французька дівчинка Марі-Лор, живе в Парижі, її батько працює в музеї.

Він німецький хлопчик Вернер і живе в дитячому будинку в маленькому шахтарському містечку біля Ессена, його батьки померли рано, як і всі тут.
Вона проводить дитинство у Національному музеї природничої історії, він – у гітлерюгенді з девізом “Живи чесно. Борися мужньо і помри сміючись”, а потім у націонал-патріотичній школі.

Вона з батьком біжить з Парижа до Сен-Мало, а він у 18 іде до вермахту.

Вони йдуть один до одного все життя і їх долі обов’язково перетнуться у серпні 1944 року в місті Сен-Мало на півночі Франції під час штурму військами союзників.
Чи є зумовленість життя і в чому вона?!

Чи зустрінуться вони, чи врятує він її від німецького офіцера, який нишпорить по Європі у пошуках скарбів, чи виживуть вони у катастрофі другої світової війни, чи покохають один одного та чи будуть щасливі?!

Нібито все зумовлено і не зумовлено нічого.

І неймовірно трагічна історія гідності німецького хлопця Фредеріка, який мріяв стати орнітологом, але для батьківської кар’єри змушений був вступати до націонал-патріотичної школи, яку ненавидів. Історія придушення і знищення особистості тоталітарним суспільством.

Історія про те, як важко, але можливо сказати “ні”, коли всі говорять “так”, і як юрба не виносить інакших.

Історія про зраджену дружбу, коли “друг” не може сказати “ні” разом із тобою, що в тій ситуації рівносильно зраді.

Ці глави про Фредеріка неможливо прочитати на одному диханні і ти постійно відкладаєш книгу, щоби перевести подих і зібратися з думками, тому що тебе всього роздирає від безсилля зсередини. Але це мої найулюбленіші сторінки книги, оскільки це історія про людську гідність і честь, яка, незважаючи ні на що, підтримує віру в людство.

Неймовірно сильна книга!»

Ми щиро дякуємо пану Сергію за рекомендації та висловлюємо переконання, що читання книг це шлях до усвідомленого життя та набуття цінностей добра й справедливості, які надважливі для побудови сильної й незалежної судової влади.