В святковий день 23 серпня 2024 року з нагоди відзначення Дня Державного прапора, символу незламності, надії та майбутнього, відбувся надзвичайно патріотичний та поетичний захід, що наповнив наші серця теплом.

Наша зустріч відбулась в локації “Цінності” у самісінькому центрі столиці. Цей простір наскрісь просичений любов’ю до всього українського: кожен куточок “Цінностей” має свою історію, яку пані Ірина та пані Валентина (співзасновниці простору) турботливо розповідають кожному відвідувачу.

В цій особливій творчій атмосфері Добросудівці ще так не звучали…. Саме так перетинались відгуки всіх учасників, які слухали і читали, співали і плакали кожен про своє особисте, але всі разом зі спільним бажанням – Миру й Перемоги України. У кожного присутнього хтось на «0», комусь – «Вічний спокій», але всі ми звучали в унісон.

Творчий захід розпочався з виступу ведучих: Інни Однолько та Анатолія Телявського. Ведучі ознайомили присутніх з метою заходу – збором на потреби Сил оборони, відеозверненням Захисників, харківської судді Ірини Благої та зачитали зворушливі рядки вірша пані Ірини:

“Я плачу. Я плачу кожного дня.
Чорна діра всередині всмоктує сльози.
Я – поле. Я – зсушена стерна.
Я не поезія більше. Я – проза.
…

Не сни – забуття. Між маренням й дійсністю – страх.
Між заходом й сходом – тривоги.
В минуле немає шляху. В минуле нема вороття.
Розсипались мрії у прах,
І вкриті цим прахом дороги”.

З привітальним словом до спільноти Добросудівців звернулась відома телеведуча, громадська діячка Соломія Вітвицька. Пані Соломія поділилась історією кохання, яке окрилює, зцілює й мотивує її щодня, закликала допомагати нашим Захисникам й завжди пам’ятати їхній подвиг.

З неймовірно зворушливими, глибокими віршованими рядками виступила суддя 6ААС Оксана Епель, яка є також лауреаткою Всеукраїнського конкурсу авторської поезії та прози:

“Нам доля зайвих не приводить,
У кожній зустрічі урок,
Хтось поряд все життя проходить, а дехто лише крок.
Є ті, хто лише випадково
прийдуть і підуть в забуття,
однак буває їхнє слово,
мов перекреслює життя.
Є ті, хто в пам’ятя як рана,
А хтось живе в самій душі,
За когось молим кожен ранок,
і просим Всесвіт збережи!”

Парамедикиня, військова капелан «Айдар» пані Людмила відома під позивним “Тереза”, мати 5-х дітей, бабуся одинадцяти онуків, була на заході, щоб висловити слова подяки. Там було і про війну за справедливість, і про війну за правду. Була і правда про війну: “Душевні рани лікують капелани”. Теплими оплесками та квітами спільнота Добросудівців подякувала пані Людмилі за її щоденний подвиг.

Одразу після пані Людмили виступила відома українська поетка, вірші якої несуть нові сенси, Тетяна Власова. Її виступ вразив присутніх щирістю, любов’ю до поезії та глибиною роздумів. Поетичний фронт – вірші про війну, вони пронизують своєю гостротою:

“Так багато війни, розкажи мені правду або промовчи.
В кожне слово впиватися спрагло – це не зрівняєш ні з чим.
Наші часи колись перепишуть із твоїх повідомлень і записів.
Знаєш, тут так багато захищеності і так багато беззахисності.
Ти кажеш, що вчишся впізнавати своїх за порохом і алфавітом.
Я кажу – знаєш, тут стало багато мороку, але й стільки світла.
Ти кажеш – це прикро, але я зовсім не пам’ятаю тебе таку.
я не знаю, про що ще говорити, тому ти просто будь на зв’язку”.

Там було акустично під гітару про «якби не від війни, я би від тебе загинув, якби не та війна, ми би ніколи не зустрілись…», про «незамінну, як сонце у ночі…», про «серце зі сталі, але я благаю жити просто далі…». Влад Віва – колишній працівник Вищої ради правосуддя, який вразив присутніх своїм непересічним музичним талантом та неймовірною енергетикою.
Ведуча заходу озвучила рядки з творчості суддів Верховного Суду України у відставці Василя Маляренка та Володимира Тихого. Потім було щемливо-поетичне від чудових поеток Ольги Юхименко, Інни Однолько та Ірини Спіридонової

“Між блакитним і жовтим, між небосхилами,
Здавлюючи емоції під тонкИми вітрилами
Гортаю сторінки в пошук справжнього
Історичного відображення, але не фатального.
Детермінанти мого сьогодення
Між компромісом і станом натхнення,
Між «обираю», а все таки мушу,
А хто ж попіклується про мою душу?
Знов алегорії, докази, факти,
Беззаперечні умовні контракти,
Але чи є контракт на безпеку?
На втішні взаємини, захист від спеки?
Ні, це життя без гарантій та інвестицій
Жити сьогодні як є, і без жодних петицій.
Ми обираємо час, нас обирають люди.
Вибір завжди очевидний попри «куди» й «нікуди».

Наприкінці заходу до присутніх від Асоціації звернулась Тетяна Огнев’юк, подякувала авторам за їхню творчість, щирість, закликала присутніх підтримати збори коштів на Сили оборони та оголосила відкритим аукціон книг, зібраних Добросудівкою, адвоткаткою Тетяною Лежух, для продажу за донати для зборів.

Правнича асоціація “ДОБРОСУД” дякує всім, хто підтримав захід своєю присутістю, задонатив на потреби Захисників, а також висловлює вдячність простору “Цінності” за теплий прийом та добропартнерство. Слідкуйте за нашими анонсами, ми обов’язково продовжимо реалізовувати соціальні проєкти для реалізації напрямку Добродіяльність.