В цю суботу відбулось засідання Дискусійного Клубу Правовий_аспект

Вже традиційно дискусія тривала в режимі нон-стоп, була гарячою, але при цьому комфортною для всіх учасників та глядачів, які прийшли до світлого залу КДШУ або дивились пряму трансляцію заходу.

Ми заслухали багато дуже щирих думок експертів, які мають унікальний досвід участі в конкурсних комісіях з добору кандидатів на найвищі посади в нашій державі, а також науковців і практиків.

Так, суддя і член Конкурсної комісії з добору кандидатів до ВККС України Іван Міщенко на початку дискусії закликав не спрощувати поняття доброчесності або недоброчесності: “Доброчесність це процес, людське життя це процес, люди змінюються. Тому неможливо отримати довідку про доброчесність та поставити її в рамочку”.

Ще один член Конкурсної комісії з добору кандидатів до ВККС України суддя Євген Мєзєнцев резюмував, що: “Сформулювати суть доброчесності та визначити доброчесність у відсотках неможливо. Це надто оціночний показник, який не можна виміряти математично. Доброчесність це як любов, – якщо є, то всі це бачать і ти її відчуваєш, а якщо є сумніви у її існуванні, то значить її немає. Будь-який обґрунтований сумнів вказує на не доброчесність”.

Погляд судді Конституційного суду України на конкурсні процедури відрізнявся від оцінки членів конкурсних комісій. Василь Лемак зазначив, що вимоги до кандидата мають бути наперед чітко визначені. Конкурс має бути допоміжним засобом та ніколи не має заперечувати саме повноваження, яке виходить із Конституції. Закон має бути чітким і не можна щоб кожна конкурсна комісія винаходила власні критерії. Пан Василь застеріг, що найбільше шансів ідеально пройти конкурс може той, у кого взагалі немає біографії в Україні. І це може бути проблемою національної безпеки.

Вступаючи в дискусію щодо якості питань на конкурсних процедурах Наталія Оніщенко, Заступниця директора Інституту держави та права імені В. М. Корецького НАН України та членкиня Конкурсної комісії з відбору на посаду голови НАЗК відверто запитала у присутніх: “А де бувають зручні питання? Не буває зручних конкурсів, навіть там де найтолератніші процедури. Кандидатам треба демонструвати стресостійкість”. Коментуючи питання про оцінку конкурсних процедур суспільством пані Наталія зазначила, що це може зумовлено нестачею етичної культури. Однак її не вистачає у всіх складових сферах життя, а не лише у коментарях конкурсів.

Юлія Салдан, суддя Барського районного суду Вінницької області прокоментувала питання щодо меж права на приватність кандидата в конкурсних процедурах. На її переконання, добровільність участі в конкурсі передбачає усвідомлення кандидатом ризиків, пов’язаних з такою участю. Тому втручання держави у приватне життя в розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних людини тут немає.

Олександр Новіков, який до січня 2024 року очолював НАЗК України, підняв дискусію на глобальний рівень, вказавши що публічні конкурси це єдиний спосіб зберегти країну та зробити її кращим місцем для життя. Пан Олександр розповів про показник спроможності держав, останні дослідження з цього приводу. Наголосив, що кандидатів на посади треба перевіряти перш за все на цінності та закликав об’єктивно оцінювати відповідність свого способу життя рівню декларованих доходів, перш ніж заявлятись в публічнні конкурсні процедури та високі посади.

Резюмуючи захід, модератори Ілона Камінська та Тетяна Огнев’юк подякували експертам за щиру і глибоку дискусію та анонсували, що обговорення проблематики проходження співбесід в рамках конкурних процедур буде продовжуватись.

Правнича асоціація “ДОБРОСУД” висловлює щиру вдячність Збройним Силам України за можливість проведення заходу, нашим партнерам з Київська школа державного управління ім. С. Нижного за організаційну підтримку, Юридична практика за медійний супровід, фотографу Андре Боке за доброволонтерство та забезпечення візуального контенту заходу, а всім присутнім учасникам і глядачам заходу за проявлену цікавість до проблематики засідання.