Сьогодні в нашій постійній рубриці книга добросудівця рекомендація від Олега Чернобая, відомого в сфері ІР адвоката, голови Комітету з цивільного, господарського права і процесу Правничої асоціації «ДОБРОСУД»:
«Особисті враження від книги Айн Ренд «Гімн».

Не дуже вдячна справа писати свої враження від книги, оскільки кожен знаходить в книзі щось своє. Але керівництво асоціації сказало «Треба», то пересічному члену треба виконувати)))).

Дуже рекомендую цю книгу. Загалом Айн Ренд в багатьох (може навіть у всіх) своїх творах піднімає тему особистості, моралі, етики, об’єктивізму, власного «Я», власного «Его» і ставить питання про життя індивідуума для себе чи для суспільства.

Описане в книзі суспільству дуже нагадує суспільство, описане в Д. Орвелла «1984», хоча «Гімн» вийшов з друку на 10 років раніше, Таке враження що Орвелл написав продовження «Гімну», чи показав суспільство з іншого боку. Такоє описане суспльство нагадує суспільство сталінських часів, яке також було описано О. Солженіциним в «В крузі першому», суспільство, члени якого не мають своєї власної думки, які перестають мислити взагалі, яким заборонено мислити і які мають підкорятись думці більшості і рішенням Верховних Рад, Вождів і Учителів.

Індивідуума не існує, люди заміть імен мають назви типу як головний герой – Рівність 7-2521, люди власного я не мають, замість «я» називають себе «ми», я лише незначну частину суспільства. Життя в ім’я суспільства і задля суспільства.
Процес пізнання і , мислення піднімає героя до рівня усвідомлення власного «Я» і готовності служити суспільству не тому, що так треба суспільству, а тому, що це буде реалізацією власного «Я».

Сама ця ідея мене наштовхнула на думку про те, що справжня демократія це не просто про те, як державою управляє народ і діє воля більшості народу, а це про те, що цей народ складається з вільних і усвідомлюючих свою цінність суб’єктів, які мислять, пізнають і реалізують себе.

Демократія, це не просто воля більшості демосу і не просто якийсь єдиний організм народу. Це поєднання вільних індивідуумів, які мають власні природні права і власні інтереси. Це не єдине Ми. Це поєднання багатьох Я.

Нажаль ментальність українського суспільства ще до цього не доросла.

Також цікавим, а можливо і самим головним в книзі є положення, яке стосується прав людини. Цитата з книги «Спочатку людина була закріпачень богами. Але розірвала кайдани. Потім її закріпачити царі. Але вона скинула ланцюги. Потім із неї вчиняли раба за народженням, походженням, расою. Але людина розірвала і ці кайдани. Вона проголосила усім своїм браттям, що людина має права, які ані бог, ані король, ані інша людина у неї не відберуть, незалежно від того чи багато їх, бо це право людини, і не має на землі права вищого за це».

Фактично, це описання невід’ємних прав людини.

Загалом дуже рекомендую почитати, особливо в ракурсі ст.3 Конституції України.