Анастасія Доброчинська рекомендує до прочитання світовий бестселер «Вибір» видатної психотерапевтки Едіт Єва Еґер, яка вціліла під час Голокосту.

14 січня усі ми були з Дніпра. Як у березні з Бучі. Як у жовтні з Запоріжжя. Як в 27 червня з Кременчука. Як 18 січня з Броварів.

Ми об’єднанні Україною. Ми об’єднанні болем.

Біль нестерпна. Її неможливо уникнути, ми вчимося з нею жити.

І щоразу задаємо собі запитання: ЯК ЦЕ ВИТРИМАТИ?

Психотерапевтка Єва Едіт Еґер, що пережила Аушвіц, у своїй книзі «Вибір» розповідає про власний досвід, який допоміг їй вижити і не зійти з розуму.

Ніхто не може відняти те, що у Твоїй голові.

Часи Аушвіцу і теперішнє повномасштабне вторгнення росії – це політична метафора самовизначення та самооцінки нації шляхом спроби її знищення з боку тих, хто вважає себе «зверхнацією» (що за суттю і є нацизмом, з яким ніби бореться їх «спецоперація» як не парадоксально).

Як відомо, розвиток самобутності зазвичай відбувається через біль. Через загальний біль – трансформується держава, через індивідуальний – кожна окрема людина.

Книга на часі. І якщо ви досі її не читали, «must have».

Роками підступними ударами ворог руйнує не лише українські населені пункти, а й вщент підриває внутрішній світ кожного з нас. І вже який місяць поспіль нам доводиться в буквальному сенсі збирати себе заново по крихтах.

Ми думаємо, що все могло бути інакше, якби не… Переконані, що могли б щось змінити, якби робили б чогось більше, хоча насправді більшість українців і так працюють, захищають, допомагають на максимумі своїх можливостей.

Знайомо?

Так, ми власноруч закриваємо себе у внутрішні кайдани.

Автобіографічна історія авторки відповідає на запитання – як стати вільним? Усвідомити, що кожний момент – вибір. Навіть коли у нас не має права вибору дій, ми здатні обирати свої думки. Навіть коли ми не маємо свободи руху, ми можемо йти в глибину себе.

У людині закладені й здатність любити, й здатність ненавидіти, а до кого з них вона потягнеться – внутрішнього демона чи світла, – залежить від особистості.

У людини можна відібрати все, окрім його останньої волі – обирати своє ставлення до будь-яких обставин.

Авторка на особистому прикладі доводить, що свобода починається там, де ми вчимося приймати те, що сталося.

Багато людей помилково думають, що прийняти = змиритися, пробачити, погодитися.

У жодному разі!

Прийняти, означає, дозволити собі жити далі разом з тим гірким досвідом, який довелося здобути на своєму шляху.

«У тих, хто залишився живим немає часу запитувати: чому я? Для них існує лише одне питання: що далі?»