31 березня 2022 р. Війна кинула і без того фрустрованій судовій системі нові виклики та проблеми, над механізмами подолання яких ми щодня працюємо. Ми публікуємо блог Тимура Михайлов, в якому голова комітету з розвитку законодавства у сфері судочинства Правничої асоціації “Добросуд” наводить міркування над питанням: «ЯК ВІЙНА ВПЛИНУЛА НА РОЗВИТОК ОНЛАЙН ПРАВОСУДДЯ: ЧИ ТРЕБА ДОЗВОЛИТИ СУДДЯМ ПРОВОДИТИ ЗАСІДАННЯ ДИСТАНЦІЙНО»

Будь-які реформи та трансформації найбільш швидкі та ефективні, коли вони впроваджуються через необхідність. Коли нема іншого виходу, окрім імплементації змін. Така саме ситуація наразі складається з інститутом розгляду судових справ в режимі відеоконференції.

Історія питання

Інститут відеоконференції з’явився в українському процесуальному законодавстві вже майже десять років тому, у квітні 2012 року, коли можливість проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження була передбачена статтею 336 “нового” Кримінального процесуального кодексу.

Надалі, в липні 2012 року Законом України № 5041-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції” були внесені зміни й в інші процесуальні кодекси, засідання в режими відеоконференції стали юридично можливими за іншими процесами, окрім кримінального.

З 2012 по 2014 рік дані норми фактично не працювали — судові засідання в режимі відеоконференції не проводились або не були поширеним явищем через відсутність в судах необхідних технічних засобів для цього.

Усе кардинально змінив 2014 рік, який я зустрів у м. Донецьку як практикуючий адвокат. З моменту початку військової агресії РФ на Донбасі поступово стало зрозуміло, що проводити судові засідання за кримінальними провадженнями у залі суду небезпечно.

Незаконні військові формування РФ на території України комплектувались в тому числі з осіб з кримінальним минулим. Відтак виник істотний ризик, що під час доставки до суду осіб, які знаходяться під вартою, може відбутись збройний напад з метою незаконного звільнення таких осіб.

Суди поступово перейшли на розгляд питань обрання та продовження запобіжних заходів в режимі відеоконференції — при цьому зв’язок здійснювався з приміщень ІТТ та СІЗО.

Надалі, розгляд справ в режимі відеоконференції став звичайним та поширеним явищем і в інших регіонах.

Теперішнє становище

У зв’язку з поширенням пандемії коронавірусної хвороби до процесуального законодавства, окрім кримінального, була додана можливість сторонам у справах, адвокатам та іншим учасникам судових проваджень брати участь в розгляді справ з використанням власних технічних засобів — спочатку через додаток ZOOM або Teams, потім — через спеціальну програму Easycon.

Найбільші питання при запровадженні даних змін викликав ризик, що суд неправильно встановить особу учасника судового процесу. Водночас в мене немає інформації про жодний випадок, коли таке відбулось.

В будь-якому разі ідентифікація в Easycon через кваліфікований електронний підпис (КЕП) фізичної особи виключає подібні ризики.

Перший день повномасштабної війни, тобто 24.02.2022 року, я повинен був їхати на судове засідання у Північно-Західному апеляційному господарському суді, з м. Києва до м. Рівного. Оскільки незадовго до цього дня я хворів на ковід, то про всяк випадок подав клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, щоб мати вибір: або їхати на засідання, або взяти участь в режимі відеоконференції.

Вранці цього дня я прокинувся від вибухів, побачив з вікна спалахи від ракетних ударів та зрозумів, що з Києва до Рівного я ризикую не повернутись.

Завдяки сміливості суддів та працівників апарату, засідання в режимі ВКЗ першого дня війни відбулось!

Наразі суди працюють, водночас розглядаються здебільшого невідкладні справи — продовження та обрання запобіжних заходів і т.п. На мирних територіях суди розглядають і звичайні справи, однак більшість справ відкладається та не може бути розглянута. Адже, не працює Єдиний державний реєстр судових рішень, обмежено працює Укрпошта та приблизно 10 мільйонів осіб переселились, змінили поштові адреси й не отримують кореспонденцію.

Згідно з ч. 3 ст. 318 КПК України судове засідання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні — залі судових засідань. У разі необхідності окремі процесуальні дії можуть вчинятися поза межами приміщення суду. Аналогічні норми містить ЦПК, ГПК та КАС України.

Питання можливості судді та секретарю судового засідання брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не врегульоване законодавством. Не відомо також, скільки відсотків суддів будуть вважати можливість вчиняти “окремі процесуальні дії… за необхідності” достатнім, щоб розглянути справу та прийняти рішення в режимі відеоконференції.

Фактично в деяких судах м. Києва вже практикують дистанційну роботу суддів та дистанційне проведення судових засідань — на свій страх та ризик.

Згідно з інтерв’ю Андрія Смірнова, заступника керівника Офісу Президента України, наразі розглядається можливість на період воєнного часу розширити перелік справ, які можна розглядати в порядку письмового провадження — посилання. Зрозуміло, що мова йде про проєкт закону.

Доцільно включити до проєкту закону в тому числі й питання можливості проведення судом засідань в режимі відеоконференції, незалежно від місця, де знаходиться суддя на території України — з бомбосховища, дому, підвалу або місця евакуації. Звісно, що мова не йде про суди на окупованих територіях, або коли сам суддя знаходиться там. Додатково також треба врегулювати й технічні питання — тимчасової можливості за розсудом судді розгляду справ без наявності матеріалів в руках у судді, або можливості виносити матеріали справи з приміщення суду та ін.

Треба дати можливість судам перейти повністю на роботу онлайн, що спростить розгляд звичайних справ (а не тільки невідкладних), а це необхідно бізнесу та громадянам.

Тимур Михайлов, адвокат, юридичний експерт Офісу ефективного регулювання BRDO, голова комітету з розвитку законодавства у сфері судочинства Правничої асоціації «ДОБРОСУД»

Посилання на матеріал на сайті — zib.com.ua